Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

48 імператив допомоги вразливому, чесність у комунікації, відповідальність керівника перед спільнотою, милосердя як форму соціальної сили [7, с. 82]. Право ж надає цим орієнтирам статус загальнообов‟язкових норм, створюючи інституційні гарантії, процедури і механізми відповідальності [2, с. 5]. У воєнний час ця діалектика загострюється: моральний імператив недопущення вторинної віктимізації цивільних мусить бути матеріалізований у праві через чіткі стандарти евакуації, доступу до медичної допомоги, психосоціальної підтримки, захисту дітей та осіб з інвалідністю [5; 15, с. 3]; моральна вимога правдивості державної комунікації трансформується у процесуальні обов‟язки органів влади щодо прозорості, доказовості, перевірюваності та своєчасності публічної інформації [3, с. 1–2]; етичний припис лідерської відповідальності стає нормою належного управління ризиками, інституційної безперервності та персональної підзвітності [14, с. 120]. У поняттях самозбереження і самовиживання відбивається внутрішній горизонт вітальної безпеки [13, с. 169]. Самозбереження - це здатність особи підтримувати психофізичну цілісність, регулювати стрес і страх, користуватися базовими алгоритмами безпеки, опановувати мінімальний набір практик медичної само- і взаємодопомоги, цифрової гігієни, комунікаційної обережності, планування евакуації і побутової автономії [21, с. 45]. Самовиживання - це розширена компетентність діяти у тривалих умовах дефіциту ресурсів, високої невизначеності і загрози, зберігаючи моральний вибір та правовий сенс поведінки [14, с. 102]; тут важить уміння інтегрувати індивідуальні навички у мережі взаємодопомоги, локальні інститути і державні сервіси. Соціальна регуляція, зорієнтована на ці здатності, не може обмежитися кампаніями інформування: вона має створювати «екосистему підтримки» - освітні модулі і тренування, стандартизовані протоколи дій, доступні інструменти психологічної саморегуляції, сервісні маршрути медичної й соціальної допомоги [17, с. 13; 19, с. 8], прозорі юридичні шляхи захисту прав і фіксації завданої шкоди.