Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interdisciplinary Dialogue and New Paradigms‖ (December 1-3, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Astana, Kazakhstan, 2025. – 62 p.

49 Крім того, зафіксована суттєва редукція особистих досягнень: волонтери цієї групи переживають яскравий крах своєї професійної самооцінки, втрачають відчуття компетентності та відповідальності, відчувають глибоку мотиваційну кризу. Вони часто мають думку, що їхні зусилля марні та не приносять бажаних результатів. Такий комплексний психологічний стан відповідає фінальній та найтяжчій стадії вигорання, коли внутрішні психічні ресурси практично вичерпані, а мотивація продовжувати волонтерську діяльність наближається до нуля. Група ЕГ-2 (волонтери на стадії формування вигорання). Волонтери цієї групи демонструють помірні та неоднорідні зміни за компонентами вигорання. У них вже помітні окремі сигнали та критичні ознаки синдрому вигорання, проте загальний психологічний стан ще не досяг критичної межі. Вони відзначають певне накопичення втоми та періодичні емоційні зриви, які характеризуються помірним підвищенням показника емоційного виснаження. Водночас у цій групі спостерігається початок захисного психологічного механізму «відключення» емоцій — йдеться про інципієнтні прояви деперсоналізації, коли волонтер починає непомітно для себе дистанціюватися від підопічних. Однак у більшості учасників групи ЕГ-2 почуття особистих досягнень залишається збереженим (показник RPA знижується незначно), що є критичною відмінністю від групи ЕГ-1. Це свідчить про те, що волонтери групи ризику ще здатні підтримувати достатній рівень професійної задоволеності та впевненості у своїй компетентності, хоча уже перебувають у стані підвищеного напруження та психологічної нестійкості. Група ЕГ-3 (контрольна група без ознак вигорання). Волонтери контрольної групи демонструють найсприятливіший та норматив психологічний профіль. Вони відзначаються мінімальним рівнем емоційного виснаження, відсутністю ознак деперсоналізації та збереженим та стійким відчуттям особистої ефективності та професійних досягнень. Їхні високі показники особистісної залученості в роботу, позитивна життєва позиція та стійкі адаптаційні механізми вказують на успішне подолання звичайних