Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: From Tradition to Digital Future‖ (December 8-10, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. – 183 p.

75 критично мислити, адже від цього залежить його розвиток пізнавальної діяльності, успішність у навчанні, професійному становленні, у всьому житті. А без якісно сформованих умінь критично і системно мислити досягти цього буде практично неможливо. Розв’язання цих завдань певною мірою залежить від вибору й застосування методів та прийомів розвитку мислення, оскільки вони дають змогу спочатку учням початкової, основної та старшої школи, а згодом і майбутнім фахівцям оволодіти інноваційними технологіями навчання, максимально розвинути потенціал творчих здібностей, забезпечити потребу особистості в самоосвіті. Аналіз вивченої літератури свідчить про те, що розвиток умінь критично і системно мислити є надзвичайно актуальною сучасною психолого- педагогічною проблемою. З’ясуванню основ методики розвитку критичного мислення присвячено праці таких дослідників, як Н. Ларіонова, В. Лозова, Г. Люблінська, Т. Воропай, Д. Десятов, О. Пометун, Л. Терлецька, О. Тягло, В. Паламарчук, А. Усова, І. Федоренко та ін. Окремі аспекти проблеми формування зазначених умінь в учнівської молоді знаходимо у працях сучасних українських педагогів (Н. Вукіна, О. Марченко, О. Павловська, Г. Підлужна, О. Савченко, С. Скворцова, Л. Чемоніна та ін.). Однак аналіз їх свідчить про відсутність спеціальних досліджень, в яких було б систематизовано теорію й узагальнено досвід формування умінь критично мислити учнів початкової і базової освіти під час опанування ними виучуваних шкільних предметів. Відомо, що в дитини існує певна послідовність у розвитку видів мислення спочатку відбувається розвиток наочно-дійового мислення, за ним формується наочно-образне і, нарешті, словесне мислення. Завдяки формуванню і розвитку цих видів мислення в людини формується критичне мислення. Критичне мислення являє собою певну цілеспрямовану систему суджень, за допомогою якої людина розглядає предмети, явища, події, дає оцінку їм, аналізувати їх і робить висновки. О. Тягло під критичним мисленням розуміє «цілеспрямовану, саморегулюючу систему суджень, що застосовуються для інтерпретації, аналізу, оцінки й формулювання висновків…» [5, c. 243]. Виходячи з цього,