Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: From Tradition to Digital Future‖ (December 8-10, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. – 183 p.

92 середовищі формуються не лише знання, а й життєві компетентності, необхідні для успішної соціалізації та інтеграції в суспільство. Школа стає моделлю побудови взаємин дитини з навколишнім світом, що впливає на її подальший розвиток. Проте для дітей з особливими освітніми потребами цей шлях може бути ускладнений через низку бар’єрів. Бар’єри інклюзії не обмежуються лише фізичною недоступністю приміщень. Вони також проявляються в недосконалості освітніх програм, неадаптованих методах викладання, інформаційних перешкодах (відсутність перекладу жестовою мовою, титрування, використання незручних шрифтів), інституційних проблемах (часткове або несистемне виконання законодавчих норм) та ментальних стереотипах (упередження, негативні установки щодо дітей з особливими потребами). Подолання цих викликів є необхідною умовою для створення справді інклюзивного освітнього середовища, яке забезпечуватиме рівні можливості для всіх дітей [2]. Проблема впровадження інклюзивного середовища в початковій школі активно досліджується як вітчизняними, так і зарубіжними фахівцями: Айнсков М., Грем Л., Роуз М., Гуменюк А., Засенко В., Коган О., Колупаєва А., Миронова С., Найда Ю., Носко Ю., Ткаченко Л., які зосереджуються на нормативно-правових, професійних, соціально-психологічних та ресурсних аспектах інклюзії. Інклюзивна освіта важлива не лише для дітей з особливими освітніми потребами, а й для всього освітнього середовища. Проте аналіз сучасного стану виявляє ключові бар’єри: недостатню готовність суспільства, нестачу професійних компетенцій у педагогів, а також обмежену ресурсну підтримку. Ефективна інклюзія вимагає комплексної готовності всіх учасників процесу – від соціальних і моральних установок до професійних навичок, необхідних для спільного навчання дітей з різними особливостями розвитку. Інклюзія в освіті – це зміна системи, яка сприймає різноманітність учнів як норму. Її мета: створити умови, де кожен учитель і учень бачить у відмінностях можливість для навчання, а не перешкоду. На практиці це означає