Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

111 Для вчителя важливо не оцінювати такі реакції як «непослух» чи «капризи», а розуміти їх як психологічну відповідь на травматичні обставини. Підтримка, співчуття і спокійна присутність дорослого — найкраща допомога. 2. Створення безпечного освітнього середовища У школі чи під час дистанційного навчання важливо організувати простір, який дає дітям відчуття стабільності. Основні принципи:  Передбачуваність і порядок — постійний розклад, зрозумілі правила поведінки під час тривог;  Довіра і повага — кожна дитина повинна відчувати, що її думку слухають і цінують;  Підтримка соціальних контактів — колективні обговорення, групові ігри, творчі завдання, які зміцнюють почуття єдності. Простір безпеки може бути не лише фізичним, а й емоційним — там, де дитину не засуджують, а розуміють. 3. Емоційна підтримка та відновлення У педагогічній практиці варто використовувати методики, що допомагають дітям виражати емоції:  Арттерапія (малювання, ліплення, створення символів миру);  Казкотерапія — осмислення складних подій через метафори та образи;  Дихальні вправи, рухливі ігри, які знижують рівень напруги;  Письмові практики (щоденник емоцій, ―лист самому собі в майбутнє‖). Важливо, щоб педагог залишався спокійним, не нав’язував оптимізму, а визнавав право дитини на будь-які почуття. 4. Співпраця з батьками та громадою Ефективна допомога можлива лише за умови партнерства між школою та сім’єю. Учитель може:  проводити інформаційні зустрічі або вебінари для батьків;  радити, як обговорювати воєнні події з дітьми;  залучати родини до спільних творчих чи волонтерських ініціатив.