Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

180 і соціальна ідентичність, здійснюється переоцінка цінностей та формується внутрішня позиція майбутнього фахівця. В умовах щоденного зростання освітніх і соціальних вимог, постійного інформаційного перевантаження, нестабільності зовнішніх обставин постає питання визначення особливостей рівня, а також сформованості асертивності у сучасних студентів та її взаємозв’язку із їхнім психологічним благополуччям. Власне, поняття асертивності з’явилося в психології у ХХ столітті й поступово перетворилося на самостійний об’єкт теоретико-методологічного та емпіричного вивчення. Основи концепції асертивності були закладені вченим А. Солтером. Надалі вона визначалась як поведінковий стиль, що поєднує ясність комунікації, відсутність агресії та збереження психологічних меж особистості (Р. Алберті, М. Еммонс, Р. Лінденфілд) [1]. Серед ключових характеристик асертивної поведінки можна виділити уміння чітко виражати власні почуття та потреби, здатність будувати відкриту комунікацію, активну життєву позицію та опору на самоповагу [2]. У науковій літературі сформувалися два основні вектори дослідження асертивності. Перший зосереджений на поведінкових моделях успішної взаємодії (Г. Бейер, М. Джеймс та ін.), другий - на гуманістичній традиції, де асертивність йде поряд із внутрішньою автономією, самоактуалізацією та ціннісними орієнтаціями особистості (К. Роджерс, А. Маслоу, Е. Фромм). В українських наукових доробках асертивність трактується як характеристика особистісної позиції, здатність протистояти тиску та відповідально приймати рішення. Згідно з трактуванням С. Мельничука, асертивність пов’язана з рівнем впевненості у собі, а остання залежить від установок, самосприйняття та наявності соціального досвіду [3]. Отже, асертивність можна визначити як інтегральну здатність особистості, що включає в себе когнітивні установки, емоційні реакції та поведінкові прояви, і визначає вміння підтримання конструктивних соціальних контактів. Її основу становлять адекватна самооцінка, відповідальність за власні рішення, уміння контролювати імпульсивні реакції та зберігати психологічну автономію.