Proceedings of the International scientific and practical conference “Science, Technology and Culture: Strategies for Sustainable Development” (December 15-17, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Krakow, Poland, 2025. – 120 p.

102 навчальних стратегій у волонтерів групи ризику та стимуляцію творчості у вигорілих. Ключові слова: синдром емоційного вигорання; волонтери; стиль навчання; інтроверсія; екстраверсія; комунікативний стиль; логічні та інтуїтивні стратегії; когнітивні підходи. Актуальність проблеми. Під стилем навчання розуміється сукупність переваг, стратегій та особливостей, які особа послідовно застосовує при набутті знань, умінь та навичок [1, с. 208]. Ребекка Оксфорд, визначна дослідниця стилів навчання, виокремлює п'ять основних контрастів: використання фізичних відчуттів (візуальні, аудіальні, кінестетичні канали), взаємодія з іншими (екстравертність vs інтровертність), робота з можливостями (інтуїтивний vs конкретно-послідовний підходи), спосіб виконання завдань (орієнтованість на завершення vs відкритість), обробка ідей (глобальний vs аналітичний стиль) [1, с. 210]. Сучасні дослідження демонструють складні зв'язки між стилем навчання та психічним благополуччям студентів. Зокрема, встановлено, що студенти з поверхневим підходом до навчання мають значно вищий ризик академічного вигорання, тоді як ті, хто застосовує глибинний підхід, демонструють нижчі рівні вигорання та емоційного виснаження [3, с. 270]. Студенти з адаптивним та дивергентним стилями навчання (за класифікацією Колба) виявляють меньшу схильність до вигорання, особливо при впровадженні персоніфікованих навчальних програм . Водночас дослідження показують, що екстравертовані студенти застосовують більше когнітивних стратегій, включаючи соціальну взаємодію, тоді як інтровертовані сконцентровані на самостійній роботі [5, с. 29]. Однак питання про те, як емоційне вигорання волонтерів (а не студентів) впливає на їхні стилі навчання та адаптацію до навчальних вимог, залишається недостатньо вивченим. Розуміння таких взаємозв'язків важливе для розробки диференційованих програм професійного розвитку волонтерів та профілактики синдрому вигорання.