Proceedings of the International scientific and practical conference “Science, Technology and Culture: Strategies for Sustainable Development” (December 15-17, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Krakow, Poland, 2025. – 120 p.

107 Клінічно значущим висновком є виявлення проміжної позиції волонтерів групи ризику (ЕГ-2), які демонструють «експериментально-інтуїтивний» профіль з більшою імпульсивністю та меншою логічною планомірністю порівняно з вигорілими. Такі волонтери знаходяться у критичному вікні для ефективних превентивних втручань, оскільки їхній стиль навчання ще зберігає гнучкість та соціальну спрямованість, але поступово втрачає адаптивну рівновагу. Практична цінність дослідження визначається розробкою диференційованого підходу до психологічної підтримки волонтерів залежно від їхнього когнітивного профілю та стадії вигорання. Для реалізації ефективної системи профілактики та корекції синдрому вигорання рекомендуються наступні практичні заходи: На рівні ранньої профілактики для волонтерів групи ризику (ЕГ-2) доцільним є впровадження психоедукаційних програм, спрямованих на розпізнавання дисфункціональних навчальних стратегій та їхню своєчасну корекцію. Критично важливим є розвиток критичного мислення для уникнення імпульсивних рішень та навчання технікам планування навчальної діяльності без втрати творчості. Групові навчальні проекти та колаборативна робота рекомендуються для збереження соціальної мотивації та попередження прогресуючої інтровертизації. Для вигорілих волонтерів (ЕГ-1) пропонується комплекс заходів, спрямованих на повернення гнучкості навчальних стратегій. Ключовим компонентом є стимуляція творчих та інтуїтивних підходів до розв'язання проблем, що сприяє відновленню енергетичних ресурсів для креативності. Заохочення соціальної взаємодії у навчальному процесі необхідне для зменшення ізоляції та розширення репертуару комунікативних навичок. Практика спонтанності та експериментування у низькостресових умовах дозволить поступово відновити психологічну гнучкість. Паралельно слід розвивати емоційну регуляцію як засіб підтримки когнітивної гнучкості мислення.