Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

79 ефективної змагальної діяльності в ігрових, швидкісно-силових і складнокоординаційних видах спорту [1, с. 412-415]. Практика спортивного тренування свідчить, що використання ізольованих силових вправ не завжди забезпечує перенесення тренувального ефекту на специфічні рухові дії. У зв‘язку з цим актуальним є застосування таких організаційних форм занять, які поєднують розвиток сили, швидкості та координації в єдиному тренувальному циклі [2, с. 315-325]. Кругове тренування належить до універсальних методів організації занять, оскільки дозволяє варіювати структуру, інтенсивність і спрямованість навантаження, залежно від поставлених завдань. Гнучкість цієї форми тренування створює передумови для її використання як у підготовці спортсменів, так і в оздоровчому фітнесі. Використання інтервальних режимів роботи високої інтенсивності в межах кругового тренування забезпечує значний стимулювальний вплив на анаеробні механізми енергозабезпечення. Скорочені паузи відпочинку сприяють формуванню стійкості до втоми за умов збереження вибухового характеру рухів [3, с. 267-275]. Функціональні вправи, що виконуються з власною вагою або з додатковим обтяженням, активізують глибокі м‘язові ланцюги та підвищують ефективність міжм‘язової взаємодії. (табл 1). Це дозволяє формувати силу не ізольовано, а в контексті цілісних рухових дій, характерних для спортивної практики [4, с. 12- 18, 68-74]. Особливе значення у структурі швидкісно-силової підготовки мають плиометричні вправи, спрямовані на розвиток реактивних властивостей м‘язів. Їх застосування базується на використанні еластичних властивостей м‘язово- сухожильного комплексу, що забезпечує зростання потужності рухів без істотного збільшення обсягу навантаження [5, с. 138-142, 145-148, ]. Ефективність кругового тренування значною мірою визначається раціональним дозуванням навантаження. Важливим методичним положенням є індивідуалізація інтенсивності з урахуванням підготовленості та