Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

87 самоконтролю та планування. Емпіричний аналіз із застосуванням методики Metacognitive Awareness Inventory на репрезентативній вибірці 713 осіб встановив статистично значущі та клінічно суттєві різниці в метакогнітивній активності волонтерів залежно від стадії вигорання. Теоретичне значення отриманих висновків полягає у підтвердженні гіпотези про компенсаторну роль метакогнітивних детермінант у забезпеченні психологічної стійкості до вигорання. Встановлено, що між ступенем метакогнітивного забезпечення діяльності та мірою вираженості синдрому емоційного вигорання існують відносини оберненої залежності: вища метакогнітивна активність послідовно асоціюється з нижчим рівнем емоційного виснаження та вищою професійною ефективністю. Волонтери з формованим СЕВ демонструють найнижчі показники за всіма компонентами метакогнітивної регуляції: плануванням (ЕГ-1: M = 10,0 vs ЕГ-3: M = 17,0; F = 9,09; p < 0,001), самооцінюванням (F = 4,04; p = 0,029) та організацією корекції помилок (F = 5,13; p = 0,013). Клінічно значущим висновком є виявлення того, що хронічний стрес, притаманний вигоранню, діяльно впливає на префронтальну кору мозку, знижуючи активацію дорсолатеральної префронтальної кори, яка критична для виконавчого контролю та планування. Це пояснює спостережуване явище, коли вигорілі волонтери діють переважно реактивно, без належного плану, та потребують більшої енергії для організації власної діяльності. Метакогнітивна включеність виступає найважливішою опосередковуючою ланкою суб'єктивної детермінації діяльності, через яку опосередковується вплив емоційних факторів та особистісних властивостей. Практична цінність дослідження визначається розробкою превентивних програм, спрямованих на розвиток метакогнітивних умінь як фактора захисту від вигорання. Для реалізації комплексної системи професійної підтримки волонтерів рекомендуються наступні практичні заходи: На рівні ранньої профілактики для волонтерів групи ризику (ЕГ-2) доцільним є впровадження структурованого планування діяльності через