Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

88 використання дневників планування, чек-листів та систем управління завданнями. Критично важливим є навчання методам моніторингу власного прогресу та ефективності, що дозволяє волонтерам свідомо відстежувати вплив своєї діяльності. Практика регулярної самооцінювання та систематичного аналізу допущених помилок сприятиме розвитку рефлексивного ставлення до своєї роботи. Паралельно рекомендується розвивати навички організації інформаційних потоків через архівування даних та систематизацію нотаток, що редукує когнітивне перевантаження. Для волонтерів з формованим синдромом вигорання (ЕГ-1) пропонується інтенсивна підтримка, спрямована на відновлення метакогнітивної регуляції. Слід впровадити структуровані програми когнітивної реабілітації, які акцентують на поновленні здатності до планування та виконавчого контролю. Особливу увагу необхідно приділити розвитку навичок самомоніторингу та самооцінювання, що втрачені внаслідок хронічного стресу. Поступове залучення вигорілих волонтерів до завдань, що вимагають активного планування та прийняття рішень, у низькостресовому контексті, дозволить поступово відновити функціональність префронтальної кори. На організаційному рівні рекомендується впровадження комплексних програм підвищення метакогнітивної обізнаності волонтерів, спрямованих на систематичний розвиток виконавчих функцій, планування та самоконтролю. Це передбачає проведення навчальних тренінгів із техніками структурування роботи, побудови цілей та моніторингу прогресу. Організаційна культура повинна сприяти рефлексивному підходу до діяльності, де волонтери регулярно аналізують свої методи роботи та їхню ефективність. Впровадження систем супервізії та peer-mentoring може допомогти волонтерам групи ризику розвивати метакогнітивні навички через спостереження та обговорення практик. Методологічна значимість запропонованого підходу полягає в розумінні метакогнітивної регуляції як динамічної системи, що змінюється під впливом стресогенних факторів, але може бути відновлена через цілеспрямовані