Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interaction, Evolution and Progress‖ (December 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Copenhagen, Denmark, 2026. – 161 p.

151 Катастрофізація та самозвинувачення. За дезадаптивними стратегіями самозвинувачення та катастрофізації спостерігаються лише тенденції до міжгрупових відмінностей. Середні показники найвищі у контрольній групі (ЕГ-3), проміжні у ЕГ-2 та найнижчі у ЕГ-1, проте ці розбіжності не досягають статистичної значущості [F = 2,45–2,78; p = 0,07–0,10]. За шкалою звинувачення інших міжгрупових відмінностей не виявлено (низькі значення у всіх трьох групах). Клініко-психологічна інтерпретація результатів. Отримані дані узгоджуються з теоретичною моделлю Гарнефськи та колег про адаптивні та дезадаптивні стратегії емоційної регуляції . Встановлено, що використання адаптивних когнітивних стратегій регуляції емоцій асоціюється з меншим рівнем вигорання та краще психічним здоров'ям [1, с. 1320]. Дослідження Castellano та колег показали, що працівники, які активують «елаборативні» процеси регуляції емоцій (такі як позитивна переінтерпретація або зменшення значущості) мають більш позитивний афект, вищий рівень залученості та нижче вигорання, тоді як ті, хто застосовує «автоматичні» процеси (румінація, катастрофізація), демонструють більш негативний афект та вищу депресонаціалізацію [2, с. 344]. Неочікуване знаходження про нижчий рівень румінації у вигорілих волонтерів може отримати пояснення через концепцію емоційного виснаження та когнітивного відключення. Вигорання пов'язане не лише з інтенсивністю переживань, але й з втратою енергії для активної обробки емоцій. Вигорілі люди можуть бути занадто виснажені для того, щоб «крутити в голові» негативні думки — це потребує активного когнітивного ресурсу, який у них вичерпаний [3, с. 110]. Висновки та практичні рекомендації. Проведене дослідження розкрило критичну роль адаптивних та дезадаптивних метакогнітивних стратегій регуляції емоцій у формуванні психологічної резильєнтності волонтерів до синдрому емоційного вигорання та продемонструвало якісно різні емоційні профілі залежно від стадії вигорання. Емпіричний аналіз із застосуванням