Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

173 практичному досягненні. Метод проєктів – це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість виявити самостійність у плануванні, організації та контролі своєї діяльності. Як відомо, дидактичні основи методу проєктів розробили американські педагоги Дж. Дьюї, В. Кілпатрік, Є. Коллінз. В. Кілпатрік розробив «проєктну систему навчання». Учні включались безпосередньо в практичну діяльність, через яку вони мали опановувати теоретичні знання, необхідні для вирішення конкретних завдань [1, с. 106]. Педагоги різних країн, що розробляють цей метод, прагнуть перебороти дистанцію між школою й життям, теорією й практикою. Основне гасло - "Усе з життя, усе для життя". Теоретико – прикладні підходи до проєктної діяльності досліджувалися в роботах вітчизняних і зарубіжних учених: І. Єрмакова, Н. Пахомова та інших. У науковій літературі існує досить багато понять – визначень цього слова. Найбільш поширене визначення методу проєктів О. Пометун, яка вважає, що «проєкт – це цільовий акт діяльності, в основу якого покладено інтереси дитини, Ії вічне прагнення до пізнання» [3, с. 128]. У сучасному закладі освіти можна виділити такі основні напрями, при яких ефективно застосовувати методи проєктів: 1) проєкт як метод навчання на уроці; 2) проєктні технології дистанційного навчання; 3) формування дослідницьких навичок здобувачів освіти у позакласній роботі; 4) метод організації дослідницької діяльності вчителів[3]. Виділимо основні завдання проєктної технології в закладі освіти на сучасному етапі: - формування навичок самостійної діяльності, застосування знань в нестандартних ситуаціях; - формування у здобувачів освіти комунікативних умінь та навичок; - формування умінь науково-дослідної роботи [2, с. 13-16].