Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

230 мітигує позитивну кореляцію між втомою та деперсоналізацією, тоді як придушення емоцій (suppression) посилює цю кореляцію. Клінічно значущим висновком є виявлення стану «емоційної гіпестезії» у вигорілих волонтерів: на крайній стадії вигорання людина виявляється неспроможною як активно справлятися зі стресом, так і активно захищатися від нього. Це пояснюється функціональним зниженням активності префронтальної кори, відповідальної за управління емоціями та планування. Вигорілі волонтери не мають енергії ні для позитивного переосмислення, ні для катастрофізації --- вони просто емоційно і когнітивно «вимикаються». Натомість волонтери групи ризику демонструють максимум когнітивної активності, що може як позитивно (активна боротьба зі стресом), так і негативно (посилена рефлексія над невдачами) вплинути на подальший розвиток вигорання. Практична цінність дослідження визначається розробкою диференційованих програм розвитку адаптивних копінг-стратегій та емоційної регуляції як засобів первинної та вторинної профілактики вигорання. Для реалізації комплексної системи психологічної підтримки волонтерів рекомендуються наступні практичні заходи: На рівні первинної профілактики для всіх волонтерів критично важливим є навчання збалансованого копінгу, що поєднує як активні стратегії розв'язання проблем, так і емоційні стратегії прийняття ситуацій, які неможливо змінити. Волонтери мають набути навичок когнітивної переоцінки як специфічного захисного механізму проти деперсоналізації при хронічній втомі. Практика mindfulness та техніки релаксації сприятимуть розвитку гнучкої емоційної регуляції, запобігаючи як емоційному перевантаженню, так і емоційному вимиканню. Для волонтерів групи ризику (ЕГ-2) рекомендується впровадження програм когнітивно-поведінкової терапії, спрямованих на корекцію катастрофічних думок та самозвинувачення. Волонтери цієї групи ще мають достатні когнітивні ресурси для активної боротьби зі стресом, проте вони «більше турбуються» про результати та звинувачують себе за помилки, що