Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

53 заперечення продуктивності самої ідеї федералізму до закладання її у фундамент відроджуваної, імперської за своєю суттю єдності [4, с. 159]. Мета полягала не лише у тотальному пограбування країни, а й повної залежності, контролю зі сторони більшовицьких вождів та перетворення населення на виконавців злочинної волі правителів. З міст поширювали ідеологічно спрямовану російськомовну літературу, наклади якої були величезними з урахуванням тотальної безграмотності або малограмотності населення. Наприклад, газета «Красний кавалерист», яку видавав політвідділ 1-ї Кінної армії виходила накладом у 300 тис. примірників [5, с. 91]. Була створена й система цензури, що в подальшому переросла у фізичне знищення неугодних діячів культури, освіти, науки. Найважливіше ж значення відводилося вихованню нового покоління. Основою школи стала праця та соціальне виховання, розвивався колективізм, комуна, стадне мислення. Владі потрібні були не знання, а ідеологічно підковані особи. Тож, принципи радянської освіти та культури було сформульовано однозначно: «Наше завдання - довести бойову силу мистецтва до вищого соціального напруження, роблячи мистецтво наймогутнішим засобом політосвітньої роботи, тобто державною пропагандою комунізму... Загальна освіта — шкільна і позашкільна (включаючи сюди і художню: театри, концерти, кінематографи, виставки, картини та інше) ... повинна тісно примикати до комуністичної пропаганди» [6, с. 118]. Щоб досягти певного компромісу із селянством та національною інтелігенцією, розширити соціальну базу своєї системи та сформувати на міжнародній арені привабливий імідж СРСР як держави, де начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток та гарантовано вільний розвиток національних меншин. І головне, труднощі у внутрішній політиці і падіння престижу інтернаціональних цінностей, комуністична партія змушена була вдатися до лібералізаційних заходів у національній сфері, зокрема до «коренізації» партійних, радянських, профспілкових апаратів. Національну реформу стимулювала й хвороба В.Леніна, яка загострила боротьбу за владу у