Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

110 «бедлам» (англійського походження, з 1547 р. означало лікарню для психічно хворих у Лондоні) у перекладі В. Богуславської стає символом морального хаосу, розпаду духовності. Водночас це слово вводить і мотив духовної хвороби ліричного героя, а згодом – усього покоління. На початку твору потужно звучить мотив нудьги й пересичення ліричного героя: «He felt the fulness of satiety...» («Він відчув пересит...») [4, с. 8]. Це слово в переносному значенні означає особливу хворобу героя і всього Байронового покоління, ознаку беззмістовного життя. У перекладі В. Богуславської використано слово «нудьга» у значенні байдужість. У П. Куліша ця хвороба названа «бідою, гіркою над всі біди», що згодом приведе до змін у житті Чайльд Гарольда. Чайльд Гарольд тікає з рідної країни, прагнучи забути минуле і знайти новий сенс життя в подорожах. У перекладах П. Куліша і В. Богуславської використані символічні образи моря, вітру, корабля, хвиль як символи свободи і прагнення героя до нового вільного простору. Мотив втечі, що звучить в тексті оригіналі, також є спільним для обох перекладів. На початку мандрів в образі ліричного героя домінує не жага відкриттів, а саме втеча від світу й самого себе: «With pleasure drugg'd, he almost long'd for woe...» («З переситу він майже прагнув лиха...»). Самотність героя має не лише психологічний і соціальний, а й філософський характер: це відчуття відчуженості людини від світу, який утратив духовні орієнтири. У П. Куліша і В. Богуславської ми спостерігаємо увиразнення мотиву журби, що має не миттєвий, а екзистенційний характер: «задум сумний» (П. Куліш) – «журливих марень гра» (В. Богуславська). Є також протиставлення рідного краю/рідних берегів теплим краям за морями. П. Куліш знов використовує слово «пересит» як причину духовної хвороби Чайльд Гарольда, а В. Богуславська узагальнює різні тривожні стани героя у слові «гризота». На нашу думку, переклад П. Куліша більш точний у даному випадку. Через внутрішні монологи героя Дж.Г. Байрон розкриває гострий конфлікт між ідеалом і дійсністю. Ліричний герой не знаходить серед людей спорідненої