Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

112 намагається віднайти в природі та в інших країнах. У цьому полягає головна мета його мандрівки. Одним із ідеалів героя Дж. Г. Байрона є свобода – як особиста, так і суспільна. Чайльд Гарольд щиро співчуває народам, що борються за незалежність, зокрема грекам, іспанцям, албанцям. Водночас він болісно сприймає руйнацію демократичних ідеалів. Тому в поемі з’явилися епітети «Cold is the heart» («холодне серце»), «Dull is the eye» («тупе око») як вираження суб’єктивного сприйняття героя, котрий не побачив свободи в інших країнах. У своєму перекладі П. Куліш більше зосереджується на внутрішньому стані героя-спостерігача, який відчуває особистий біль від занепаду Греції. У перекладі В. Богуславської метафора «втоптане у прах» звучить жорсткіше, ніж у П. Куліша, акцентуючи увагу на знищенні ідеалів давньогрецької культури. Зауважимо, що переклад П. Куліша більш увиразнює почуття ліричного героя, а переклад В. Богуславської є більш точним щодо політичного підтексту твору, викриваючи не лише руйнування пам’яток культури часом, а й насильство, жорстокість, духовну ницість суспільства. Симпатії ліричного героя щодо визвольних рухів засвідчують відданість Чайльд Гарольда ідеалам гуманізму й справедливості. П. Куліш наголошує на соромі ліричного героя за своє покоління, за представників своєї нації, які здійснювали колоніальні війни. Чайльд Гарольд звертається до Альбіона (тобто Великої Британії) як до живої істоти, яка «втішається» сльозами інших народів: «What! shall it e'er he said by British tongue, Albion was happy in Athena's tears?..» («Що! Невже це він сказав британською мовою, що Альбіон був щасливий сльозами Афіни?..»). В обох українських перекладах використано слово «the slaves» («раби») як символ загарбницьких війн тодішньої Великої Британії. У перекладі В. Богуславської з’являється образ Рубікону (річка в Італії), що стає метафорою умовної межі, що відділяє свободу від тиранії, повороту Британії та Європи до насильницької політики. Це нюанс, який додала перекладачка до змісту оригіналу.