Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

114 песимістичний, пригнічений настрій ліричного героя, але і його глибоку внутрішню хворобу: «Strange pangs would flash along Childe Harold's brow...» («Дивні муки були закарбовані на його чолі...») [4, с. 9]. Печаль Чайльд Гарольда спочатку була викликана переситом розвагами й суспільною марнотою. Йому не цікаві порожні розмови й світські стосунки, адже він прагне інших ідеалів. Згодом «sorrow» стає концептом, тісно пов’язаним у поемі з концептом «disappointment» («розчарування») та «illness» («хвороба»), «pain» («біль»). Отже, печаль Чайльд Гарольда обумовлена не лише його пересиченням, але і загальним станом суспільства, яке не дає ліричному героєві можливості для духовної реалізації. Поняття «світова скорбота» тісно пов’язане з філософією розчарування, що стала характерною для доби після наполеонівських війн, коли ідеали свободи та прогресу, які були проголошені під час Французької революції, не справдилися. Під час подорожі перед героєм розкривається широкий європейський світ, дуже не схожий на все те, що оточувало його на батьківщині – природа Португалії, Іспанії, південні гори, теплі моря, а головне, люди, які борються за свою національну незалежність. Чайльд Гарольд схвалює прагнення іспанців досягти свободи, віддає належне їхній мужності, але скрізь залишається лише спостерігачем. Епітет «нашийницькі фігури» П. Куліш використовує для позначення австрійських загарбників, які на той час заволоділи Венецією. В. Богуславська також створила у своєму перекладі образ поневолення, приниження та скорботи за втраченою гідністю. Італійський народ відчуває тугу через гноблення ворогами. Упокорений народ – символ печалі, туги та безнадійності народу, який, на думку Чайльд Гарольда, втратив свою волю і велич.