Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

167 вокальних проявів, що виникає у взаємодії дитини та дорослого і має характер двостороннього, динамічного обміну [1]. У дошкільному віці реципрокна імітація набуває особливого значення, оскільки саме в цей період активно формуються базові соціально-комунікативні навички, здатність до спільної уваги, емоційної регуляції та розуміння намірів іншого. Імітаційна взаємодія перестає бути лише механічним відтворенням дій і трансформується у складний психологічний процес, що поєднує емоційну чутливість, ініціативність, синхронізацію та здатність до взаємного впливу [2]. Водночас у наукових дослідженнях усе частіше порушується питання про роль гендеру дорослого у процесах батьківсько-дитячої взаємодії. Гендерні відмінності в емоційній експресії, стилях комунікації, способах підтримки та регуляції поведінки дитини можуть істотно впливати на характер реципрокної імітації. Мати й батько, взаємодіючи з дитиною, часто реалізують різні психологічні ролі, що відображається у специфіці ініціації імітаційних дій, ступені емоційної залученості та формах зворотного зв’язку [3]. Незважаючи на зростаючу кількість досліджень, присвячених реципрокній імітації, проблема її гендерної зумовленості у взаємодії дорослого та дитини дошкільного віку залишається недостатньо систематизованою. Більшість робіт зосереджуються або на аналізі материнсько-дитячої взаємодії, або розглядають батьківство загалом, не акцентуючи увагу на психологічних відмінностях між матерями та батьками як суб’єктами імітаційного процесу. У цьому контексті актуальним є поглиблений теоретичний аналіз гендерних особливостей реципрокної імітації з позицій сучасної психології розвитку. Метою статті є теоретичне обґрунтування гендерних особливостей реципрокної імітації у взаємодії дорослого та дитини дошкільного віку та визначення її психологічного значення для розвитку емоційного контакту і соціально-комунікативних навичок дитини. У психології розвитку імітація традиційно розглядається як один із базових механізмів засвоєння соціального досвіду, формування поведінкових патернів і становлення міжособистісної взаємодії. Водночас сучасні