Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

168 дослідження дедалі частіше підкреслюють активний, взаємний характер імітаційних процесів у ранньому та дошкільному віці, що зумовлює використання поняття реципрокної імітації. На відміну від одностороннього копіювання, реципрокна імітація передбачає взаємне відтворення дій і реакцій, у межах якого і дитина, і дорослий виступають активними суб’єктами взаємодії [1]. Реципрокна імітація формується на ранніх етапах онтогенезу як відповідь на потребу дитини у соціальному контакті та емоційному відгуку. Уже в перші роки життя взаємне наслідування рухів, міміки, жестів і вокалізацій створює основу для виникнення міжсуб’єктної синхронії, що є передумовою розвитку спільної уваги, емпатії та емоційного розуміння іншого. У дошкільному віці ці процеси ускладнюються й набувають більш структурованого характеру, інтегруючись у гру, повсякденну комунікацію та навчальну діяльність. З позицій психології розвитку реципрокна імітація виконує низку ключових функцій. По-перше, вона слугує механізмом формування емоційного контакту між дитиною та дорослим. Взаємне відтворення дій і реакцій підсилює відчуття залученості, прийняття та безпеки, що є особливо важливим у контексті розвитку прив’язаності. Через імітацію дорослий демонструє дитині емоційну доступність і чутливість до її ініціатив, що сприяє зміцненню довірливих стосунків [2]. По-друге, реципрокна імітація виступає інструментом соціального научіння. У процесі взаємної імітаційної взаємодії дитина не лише відтворює дії дорослого, а й отримує зворотний зв’язок щодо власних дій. Це створює умови для засвоєння соціальних норм, моделей поведінки та комунікативних стратегій. Важливо, що у реципрокній імітації навчання відбувається не директивно, а у формі спільної активності, що відповідає віковим потребам дошкільника. По-третє, реципрокна імітація має суттєве значення для розвитку емоційної регуляції дитини. У процесі імітаційної взаємодії дорослий може моделювати способи вираження та регуляції емоцій, адаптуючи їх до рівня