Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

138 до визволення людства. Його позиція – романтична ідея свободи духу, що стоїть вище політичних революцій і тимчасових перемог. Природа як приклад вільного і гармонійного буття у творі. Прощальна пісня Чайльд Гарольда виразно відтворює духовний стан героя і його прагнення. У пісні звучить глибока туга й відчай, відчуття відчуженості й безпритульності у світі. Водночас Чайльд Гарольд сповнений бажання боротися, дістатися інших берегів, досягти високих ідеалів. Рідний край асоціюється із нудьгою («переситом»), а далекі краї – зі свободою. Символічні образи бурі, хвиль, грози втілюють бентежний дух героя, його внутрішній бунт проти духовної ницості й обмеженості існування. Він прагне вільного простору, свіжого повітря, нових відчуттів і вражень. Розчарований герой має бунтівну вдачу, бажання йти всупереч долі, «наперекір грозі й імлі». Пейзаж у перекладі П. Куліша таємничий: туман, імла, білі плями «бурчаків» (стрімкий гірський потік води). У перекладі В. Богуславської природа «скидає туман», ніби звільняється від нічного заціпеніння, що додає природним образам життєвої сили та енергії. Аналогічно й головний герой позбавляється туману ілюзій. Океан у поемі – це незмінна сила, над якою не владні людські амбіції: «the Almighty's form Glasses itself in tempests…» («форма Всемогутнього сяє в бурях»). У той час як імперії руйнуються, а міста перетворюються на порох, океан залишається «The image of eternity» ( «образом вічності»). Він вільний від кайданів, які люди накладають одне на одного, тобто від рабства. П.Куліш робить акцент на «самотності» океану, проводячи паралель із самим Чайльд Гарольдом. Природа у перекладі П.Куліша – дзеркало душі героя: велична, але відчужена від світу. В.Богуславська посилює мотив незалежності, у її перекладі океан «сам собі закон», який не підкоряється нікому, приклад стихії і мінливості світу. Також із образом океану пов‘язаний мотив творчості. Фінал поеми відкритий. Твір завершується описом вічно мінливого моря. То спокійне й лагідне, то бурхливе й небезпечне, воно ніколи не спиняє свого руху. Так само не зупиняється у своєму розвитку людина, історія, культура,