Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

144 довільної уваги, пам‘яті, мислення, моторики та емоційної стабільності є обов‘язковими передумовами успішного навчання. Це співзвучно з позицією нейропедагогіки, яка розглядає мозкову організацію руху як фундамент навчальних досягнень [1; 2; 4]. Окремий напрям наукових пошуків становлять дослідження, спрямовані на вивчення результативності впровадження нейрогімнастики у практику роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. У методичних розробках та експериментальних матеріалах, присвячених ефективності нейрогімнастики в підготовці дітей до школи, подано емпіричні дані про позитивний вплив комплексу вправ на розвиток уваги, пам‘яті, саморегуляції, дрібної моторики та координації рухів [3]. Зокрема, відзначається зниження рівня тривожності, гіперактивності, поліпшення навчальної мотивації, підвищення впевненості у власних можливостях та покращення якості виконання навчальних завдань. Таким чином, аналіз наукових джерел свідчить про те, що нейрогімнастика має значний корекційно-розвивальний потенціал у роботі з дітьми з ООП. Проте, попри наявність теоретичних і практичних напрацювань, питання системного використання нейрогімнастики саме як засобу комплексної підготовки дітей до школи в умовах закладу дошкільної освіти потребує подальшого дослідження й узагальнення. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні значення нейрогімнастики як ефективного корекційно-розвивального засобу підготовки дітей з особливими освітніми потребами до шкільного навчання, а також у висвітленні можливостей практичного застосування комплексу нейровправ у діяльності закладу дошкільної освіти. Виклад основного змісту статті. Проведене дослідження було спрямовано на визначення ефективності нейрогімнастики як корекційно-розвивальної технології у підготовці дітей з особливими освітніми потребами до шкільного навчання. Аналіз науково-теоретичних джерел та практичний педагогічний досвід дозволили встановити значну роль міжпівкульної взаємодії, сенсомоторної інтеграції та моторного розвитку у формуванні навчальної