Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

26 декларативного повідомлення у площину художнього досвіду, спільного для виконавців і аудиторії. По-друге, музика як метатема функціонує на композиційному рівні, задаючи темпоритмічну модель концерту та організуючи драматургію програми. Вона визначає закономірності напруги й розрядки, логіку контрастів і повторів, а також структурує драматургічні складові: кульмінаційні епізоди, моменти зосередження, паузи тиші. Внаслідок цього збірний концерт набуває ознак драматургічно вибудуваного цілого з логічним розвитком дії, де переходи між жанрами функціонують не як розриви, а як способи багатоканального розкриття єдиного задуму різними художніми засобами. Режисерська інтеграція поліжанрового матеріалу реалізується через систему переходів і прийомів, у яких кожен вид мистецтва виконує визначену функцію щодо метатеми. Художнє слово (ведучі, поетичні вставки, декламація) забезпечує семантичне фокусування: окреслює контекст, вводить ключові поняття й цінності, формує рамку інтерпретації, але не підміняє музичну дію, а скеровує її смислове прочитання. Хореографія актуалізує музичні образи в просторово-пластичному вимірі, трансформуючи звучання у візуально-дієвий компонент і підсилюючи емоційну виразність програми. Інструментальні та вокальні номери формують фундаментальну основу концерту, у межах якої інші складники (слово, пластика, мізансценічні рішення) виконують функції уточнення, розширення або контрастного акцентування домінантних музичних смислів. Д. Лєвіт акцентує увагу на принципі «контрастного зіставлення номерів програми концерту. Якщо при розставленні номерів у концерті створюється відчуття монотонності, деякої одноманітності, значить, потрібно піти шляхом їхнього контрастного зіставлення. Якщо звучала пісня, то після неї не варто знову пускати інші пісні. Якщо був вірш, то після нього краще включити в програму пісні, танці, а слово тут уже сприйматиметься зі зниженою увагою. Якщо звучала сумна мелодія, то не варто й далі тримати глядачів у мінорній тональності інших номерів» [1, с. 44].