Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

106 особливо гостро впливають на дітей молодшого шкільного віку. У цих умовах школа покликана не лише забезпечувати засвоєння знань і формування ключових компетентностей, а й виконувати важливу духовно-виховну місію. Духовно-практична компетентність є необхідною складовою цілісного розвитку особистості дитини, оскільки поєднує усвідомлення духовних і моральних цінностей зі здатністю реалізовувати їх у повсякденній поведінці, взаємодії з іншими людьми та соціальному житті. Однак у практиці початкової школи цей компонент часто має фрагментарний характер і не завжди інтегрується в освітній процес системно. Особливої уваги потребує управлінський аспект формування духовно- практичної компетентності. У наукових дослідженнях керівник закладу освіти традиційно розглядається як адміністратор, відповідальний за організаційні та нормативні питання, тоді як його роль як носія цінностей, духовного лідера та ініціатора виховних змін залишається недостатньо осмисленою. Це зумовлює актуальність дослідження ролі керівника закладу освіти у формуванні духовно- практичної компетентності учнів початкової школи. Аналіз останніх досліджень і публікацій Проблематика духовно-морального виховання дітей широко представлена у працях вітчизняних науковців. Українські педагоги наголошують на необхідності формування духовного стрижня особистості, розвитку моральної саморегуляції, емпатії та відповідальності як основ гуманістичного виховання. Значний внесок у розроблення цієї проблеми зроблено в межах особистісно орієнтованого та ціннісного підходів до освіти [1, с. 52–55; 3, с. 31–34; 4, с. 89– 91]. У працях В. О. Сухомлинського підкреслюється значення духовно- моральних цінностей як основи виховного ідеалу та необхідність їх реалізації через особистий приклад педагога й атмосферу довіри в освітньому середовищі [4, с. 34–36]. Ідеї цілісного підходу до виховання, єдності навчання і морального розвитку дитини простежуються також у класичній педагогічній спадщині Я. А. Коменського [5, с. 96–99].