Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

107 Водночас аналіз наукових джерел свідчить, що управлінська роль керівника закладу освіти у формуванні духовно-практичної компетентності молодших школярів залишається недостатньо систематизованою. Недостатньо розробленими є моделі управління, які поєднують стратегічне керівництво з духовно-моральним спрямуванням освітнього процесу, що актуалізує потребу подальших наукових досліджень у цьому напрямі [2, с. 90–92; 3, с. 142–145]. Мета і завдання дослідження Метою тез є обґрунтування ролі керівника закладу освіти у формуванні духовно-практичної компетентності учнів початкової школи та представлення управлінсько-педагогічної моделі організації цього процесу. Для досягнення мети визначено такі завдання: – проаналізувати наукові підходи до проблеми духовно-практичної компетентності; – уточнити сутність поняття «духовно-практична компетентність молодших школярів»; – окреслити управлінські механізми формування цієї компетентності; – представити модель організації освітнього процесу з позицій ціннісного лідерства керівника. Виклад основного матеріалу Духовно-практична компетентність молодших школярів розглядається як складне інтегроване особистісне утворення, що поєднує систему духовних і моральних цінностей, емоційно-ціннісне ставлення до навколишнього світу, людей і самого себе, а також здатність дитини усвідомлено реалізовувати ці цінності у власній поведінці, вчинках і соціальній взаємодії [1, с. 46–48; 3, с. 27–30]. Йдеться не лише про засвоєння моральних норм або уявлень про добро і зло, а про внутрішню готовність діяти відповідно до них у повсякденному житті, приймати морально відповідальні рішення, виявляти емпатію, співпереживання та відповідальність [4, с. 34–36]. Формування духовно-практичної компетентності є тривалим, динамічним і багатовимірним процесом, що охоплює когнітивний, емоційно-ціннісний і