Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

119 Новий погляд на дане поняття виник у ХVІІІ – ХІХ століттях, коли розвиток науки і техніки набув нового звучання. Поступово в другій половині 19 століття термін «компетентність» було включено до кола проблем, орієнтованих на професійну здатність особистості виконувати практичні завдання. Такий підхід став характерним як у науково-дослідній роботі, так і в набутті навичок професійної діяльності. Великобританія, Німеччина та Сполучені Штати Америки – це країни, де в 1960-х роках минулого століття виник вислів «компетентнісна освіта». Стосовно вітчизняної педагогіки, то лише наприкінці 1980-х років кінцевий результат навчання стали називати терміном «компетентність». Якщо раніше було досить професійних знань та навичок, то зараз випускник освітнього закладу повинен бути готовий до співробітництва, знаходити й самостійно аналізувати будь-яку інформацію, логічно мислити, оцінювати ситуацію та працювати в команді. Тобто знання та практичний досвід є характерними рисами компетентного співробітника. Сформувати таку компетентну особистість може освіта, якій належить головна роль. Аналіз праць, присвячених вивченню понять «компетенція» і «компетентність» у педагогіці, надає можливість умовно виділити три етапи становлення компетентнісної освіти: 1. 1960-70-ті рр. На цьому етапі поняття «компетентність» виникає у контексті, що орієнтується на особистісні якості та реальну здатність працівника чи випускника виконувати завдання. Компетентність розумілась як проста демонстрація діяльності. Це було орієнтовано на внутрішній світ особистості – її компетентність як володіння необхідними знаннями та вміннями для ефективної роботи, які можна спостерігати. У центрі уваги була саме компетентність (як внутрішня, набута якість), а не зовнішня вимога до неї. 2. 1970-90-ті рр. ХХ ст. – цей період ознаменувався спробою стандартизувати та уніфікувати вимоги до випускників, що призвело до створення переліків ключових компетенцій. Джон Равен у книзі «Компетентність у сучасному суспільстві» хоч і використовує термін