Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

124 порушувати лінійність сюжету, повертаючи персонажів до минулого й актуалізуючи пам’ять про конкретних людей, місця або власний попередній досвід. У романі The Restaurant of Lost Recipes («Ресторан втрачених рецептів») чітко простежується домінантна роль смакової образності у формуванні сюжету. Вона є визначальною як на рівні композиції твору, так і в організації подієвості. Текст складається з шести розділів, об’єднаних спільною сюжетною схемою, в центрі якої — детективи-ресторатори Камоґава, батько й донька, що допомагають різним людям відтворити страви, значущі для їхнього минулого, але втрачені з часом. Кожен розділ вибудовується за принципом детективного розслідування, де об’єктом пошуку є не злочин, а забутий рецепт. Така модель сюжету підкреслює розуміння пам’яті як процесу реконструкції, поступового відновлення цілого з окремих фрагментів. Смакові образи постають дієвим механізмом актуалізації минулого. Саме сенсорні характеристики їжі, такі як смак, аромат і текстура , запускають процес пригадування подій, що давно зникли з усвідомленої пам’яті. Персонажі часто не можуть точно відтворити рецептуру страв, однак зберігають відчуття, пов’язані з важливими життєвими моментами або близькими людьми. Звертаючись до Камоґава, герої прагнуть не просто скуштувати страву, а відновити емоційний зв’язок із власним минулим. Так, у першому розділі роману студент на ім’я Кіосуке намагається відшукати смак ―норі-бен‖ — традиційної японської страви з рису, водоростей норі та смаженої риби, яку в дитинстві готував для нього батько. Попри те, що герой не здатен точно описати її смак, він пам’ятає, що вона йому подобалася [4, c. 12–14]. Важливо й те, що Кіосуке вже тривалий час не підтримує зв’язку з батьком і прагне через відновлення смаку страви повернутися до емоцій, які передували цьому розриву. Автор передає смакові відчуття за допомогою порівнянь і емоційно наснажених висловів: ―What he did know, instinctively, was that the dishes in front of him gave off the same aura as the world’s top athletes‖[4, c. 6]. Такі мовні образи