Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

146 через фази напруження, резистенції та виснаження. Проаналізовано, що тривожність і емоційне вигорання перебувають у взаємозалежних зв’язках: підвищений рівень тривожності може виступати пусковим механізмом розвитку емоційного вигорання, а сформовані прояви вигорання, своєю чергою, посилюють емоційну нестабільність і знижують адаптаційні можливості педагога. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 40 педагогічних працівників гімназії. Для реалізації поставлених завдань використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на визначення рівнів ситуативної та особистісної тривожності, фаз емоційного вигорання та показників стійкості до стресу, а саме: методика діагностики рівня емоційного вигорання В.Бойко; методика визначення рівня тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна (STAI); опитувальник «Самооцінка стійкості до стресу»; спостереження та бесіда; кореляційний аналіз із застосуванням коефіцієнту rxy-Пірсона. Результати дослідження засвідчили, що у більшості педагогічних працівників фаза напруження емоційного вигорання перебуває на початковій стадії або не є сформованою, тоді як фаза резистенції у значної частини респондентів має тенденцію до формування. Фаза виснаження у переважної більшості досліджуваних не набула вираженого характеру, що свідчить про збереження адаптаційних ресурсів та можливість ефективної профілактики. Аналіз рівнів тривожності показав, що значна частина педагогів характеризується високим рівнем ситуативної тривожності, що відображає напруженість актуальної професійної ситуації. Водночас понад половина респондентів має високий рівень особистісної тривожності, що може виступати внутрішнім психологічним чинником підвищеної вразливості до професійного стресу. Кореляційний аналіз виявив статистично значущі позитивні зв’язки між фазою напруження емоційного вигорання та рівнем ситуативної тривожності (r = 0,58, p < 0,01) і особистісної тривожності (r = 0,51, p < 0,01). Це свідчить про те, що підвищення рівня тривожності супроводжується зростанням