Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

60 учневі те, що варто зрощувати. Хтось має технічні здібності, хтось – ґрунтовні наукові знання, інші – відчувають свій потенціал в мистецтві. Усі ми різні, і накладати єдину рамку вимог, універсальні шаблони до оцінювання учнівства не потрібно. Бо це вбиває мотивацію до навчання, бажання ходити до школи та проявляти будь-яку ініціативу. Учнівство повинно відчувати підтримку вчителів, віру у їхні сили, щоб робити щоденні зусилля в бік освіченості і життєстійкості. Адже проаналізовані риси, притаманні лідерам, включають ширше коло характеристик, ніж шкільні предметні знання. Вони виходять за межі навчальних дисциплін і включають міжпредметні вміння та навички, які можна сформувати у школі. Це і вміння брати на себе відповідальність за свої вчинки, об’єднувати навколо себе інших, цінувати різноманіття думок, генерувати власні ідеї, надихати інших на розвиток, володіти етичними нормами такими як чесність, співпереживання, справедливість. Здатність бути взірцем для інших – це теж про лідерство. На думку американського експерта у сфері освіти Т. Вагнера, складно навіть уявити школу, яка фокусується не на предметах і навчальному матеріалі, а на тому, щоб ці предмети розвивали сильні сторони, таланти та життєвонеобхідні навички. Здатність бути взірцем для інших, працювати в команді, критично мислити, розв’язувати проблеми й ефективно комунікувати є важливими «навичками виживання» [5, с. 59]. Другий елемент нашого трикутника лідерства у школі – це співпраця та робота в команді. Як говорить А. Шляйхер, один із найдосвідченіших педагогів у світі, наступне покоління молодих громадян співпрацюватиме, щоб забезпечити прогрес людства в дедалі складнішому світі [6, с. 250]. Співпраця, на відміну від конкуренції розбудовує спільноту, надаючи кожному можливість залучитися до важливих змін. Американський експерт у галузі освіти М. Маршал, автор книги «Дисципліна без стресу» говорить, що школярі повинні взаємодіяти і бути максимально залученими в освітній процес. На його думку, в шкільній системі домінує традиція: вчитель ставить запитання – учні