Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

92 компетентностями. Важливим постає актуальність ролі керівника закладу освіти у формуванні духовно-практичної компетентності учасників освітнього процесу, зокрема молодших школярів. Його роль зумовлена тим, що саме керівник виступає стратегічним лідером, носієм цінностей і організатором цілісного освітнього середовища, у якому духовні орієнтири набувають практичного втілення. Саме керівник школи задає морально-духовний вектор розвитку закладу освіти, формує атмосферу довіри, поваги, взаємної відповідальності, гуманного ставлення до кожного учасника освітнього процесу. В умовах воєнних дій в Україні керівник освітнього закладу несе особливу відповідальність за психологічну безпеку, духовну стійкість і згуртованість шкільної спільноти. Саме він організовує підтримку дітей і педагогів, забезпечує сталість освітнього процесу, формує культуру взаємодопомоги, солідарності, емпатії — базових складників духовно- практичної компетентності. Не зважаючи на задекларовану в державних освітніх стандартах орієнтацію на цілісний розвиток особистості, освітній процес у початковій школі нерідко зосереджується переважно на засвоєнні знань і формуванні навчальних умінь, тоді як духовно-практичний компонент залишається фрагментарним, несистемним або декларативним. Недостатньо розробленими залишаються педагогічні умови, методи та форми роботи, що забезпечували б інтеграцію духовних цінностей у повсякденну навчальну й позанавчальну діяльність учнів, а також сприяли б переходу від усвідомлення моральних норм до їх реального втілення в поведінці та взаємодії з оточуючими. Одночасно недостатньо висвітлені питання управлінської ролі керівника закладу освіти у формуванні духовно-практичної компетентності. Більшість досліджень зосереджені на діяльності вчителя або класного керівника, тоді як керівник закладу освіти розглядається переважно як адміністратор, а не як духовно- ціннісний лідер. Його вплив на формування духовно-практичної компетентності учнів і педагогів залишається недостатньо осмисленим. Отже, недостатність розкриття цього питання полягає у відсутності цілісного