Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

97 1) проаналізувати сучасні вітчизняні та зарубіжні наукові підходи до проблеми духовно-практичної компетентності та духовного виміру освітнього процесу; 2) уточнити сутність поняття «духовно-практична компетентність молодших школярів» у контексті управління закладом освіти; 3) представити управлінсько-педагогічну модель організації освітнього процесу з формування духовно-практичної компетентності молодших школярів. Виклад основного матеріалу дослідження. Формування духовно- практичної компетентності молодших школярів є складним і багатовимірним процесом, який передбачає поєднання ціннісних орієнтацій, моральних установок та здатності до їх практичної реалізації в повсякденній діяльності. У сучасних умовах розвитку освіти школа покликана забезпечувати не лише засвоєння знань, а й становлення особистості дитини як носія духовних і гуманістичних цінностей. У цьому контексті керівник закладу освіти відіграє ключову роль, оскільки саме він визначає стратегічні пріоритети розвитку школи та створює умови для реалізації виховного потенціалу освітнього процесу. Роль керівника школи у формуванні духовно-практичної компетентності полягає передусім у створенні духовно зорієнтованого освітнього середовища. Через формування ціннісної місії закладу освіти, підтримку духовно-моральних принципів у взаєминах між учасниками освітнього процесу та забезпечення єдності навчання і виховання керівник сприяє утвердженню духовних цінностей у повсякденному шкільному житті. Управлінські рішення, стиль керівництва та характер взаємодії з педагогічним колективом безпосередньо впливають на духовний клімат закладу освіти й визначають виховний потенціал освітнього простору. Формування духовно- практичної компетентності учнів початкової школи потребує не лише наявності відповідного змісту виховання, а й чітко вибудуваної моделі організації освітнього процесу та ефективної управлінської системи її реалізації. У сучасних умовах саме управлінський вимір визначає сталість, цілісність і