Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

109 автоматизація процесу через використання механічних систем компресії підвищує ризик остеотравм ще на 36% [4]. Хоча такі ушкодження рідко потребують негайної операції, формування «реберних клапанів» у пацієнтів із множинними переломами стає серйозним бар'єром для відновлення спонтанного дихання в посткреанімаційному періоді. Дослідження морфологічних особливостей переломів дозволяє виокремити кілька ключових закономірностей [5, 6, 7, 8]:  Топографія та латералізація. Попри загальну симетрію, часто спостерігається певна перевага правобічних ушкоджень. Найбільш вразливою ділянкою залишається «критичне ядро» каркаса – 3–тє, 4–те та 5– те ребра по середньоключичній лінії. При цьому дистальні ари (11–12 ребра) зазвичай зберігають цілісність завдяки своїй рухливості.  Стерно–костальний вузол. Переломи груднини мають патогномонічну локалізацію: вони майже завжди зосереджені на рівні з’єднання з 3–5 парами ребер, що відповідає точці максимального прикладання сили.  Гендерний аспект. Цікаво, що жінки мають вищу схильність до остеотравм. Це пояснюється анатомічною специфікою – меншою товщиною та площею груднини, що робить скелетний каркас менш стійким до інтенсивного тиску.  Вікова кореляція. Частота переломів ребер прямо залежить від віку, досягаючи максимуму після 50 років через інволютивні зміни кісткової тканини. Водночас цілісність самої груднини виявляється значностійкішою до вікових змін, демонструючи відносну стабільність у різних вікових групах. М’якотканинні та судинні маркери: судово–медичний аспект Верифікація генезу травм обличчя та шиї є критичним етапом експертизи, оскільки саме тут проходить межа між ятрогенними наслідками СЛР та ознаками механічної асфіксії. Диференціація пошкоджень шиї