Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

111 Для об’єктивного розмежування генезу травм слід спиратися на два ключові критерії:  Інтенсивність та характер геморагій. При реанімаційних заходах крововиливи в параларингеальні тканини (навколо під’язикової кістки та щитоподібного хряща) зазвичай мають значно більший об’єм, ніж у випадках наглої смерті без надання медичної допомоги. Це пояснюється тривалим механічним впливом під час маніпуляцій.  Локалізація переломів. Патогномонічним маркером агресивної інтубації або СЛР вважається ізольований перелом нижнього рогу щитоподібного хряща. Це принципова відмінність від кримінального нападу, де вектор сили зазвичай спрямований інакше, що спричиняє переломи верхніх рогів або тіла хряща. Технічні ускладнення та пізні прояви Деструктивні зміни стінки трахеї найчастіше вказують на технічні складнощі, що виникли під час маніпуляції. Важливо також враховувати часовий фактор: якщо після успішної реанімації пацієнт перебував на пролонгованій ШВЛ, у слизовій оболонці можуть формуватися ішемічні некротичні ураження («пролежні»). Їх спричиняє надмірний тиск манжетки ендотрахеальної трубки, що веде до локальної ішемії тканин [15]. Баротравма та наслідки порушення параметрів ШВЛ Порушення протоколів штучної вентиляції легень – це не просто технічна помилка, а критичний чинник, що призводить до стрімкого зростання внутрішньоальвеолярного тиску. Патогенетичний ланцюг у таких випадках замикається розривом альвеол, після чого повітря проникає у середостіння та підшкірну клітковину. Клінічно це маніфестує пневмотораксом або наростаючою підшкірною емфіземою [5, 16]. Для судово–медичної практики особливий інтерес становлять наслідки некоректного позиціонування ендотрахеальної трубки:  Ризик правобічної інтубації. Дистальне зміщення трубки саме в правий головний бронх – одна з найпоширеніших ятрогеній. Це призводить