Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

112 до специфічної морфологічної картини: баротравми правої легені на тлі повного ателектазу (колапсу) лівої через її функціональне виключення з акту дихання [17].  Езофагеальна інтубація. Встановлення трубки в стравохід є критичним ускладненням, яке без вчасного розпізнання стає летальним. Крім неминучої гіпоксії, такий стан провокує масивну інсуфляцію шлунка повітрям. Це, у свою чергу, створює умови для агресивної регургітації та подальшої аспірації шлунковим вмістом, що значно ускладнює танатогенез. Верифікація положення ендотрахеальної трубки in situ під час розтину повинна бути непорушним правилом для експерта. Тільки фіксація її розташування до вилучення органокомплексу дозволяє об'єктивно підтвердити або виключити помилкову інтубацію як безпосередню причину несприятливого результату реанімації. Травматизація внутрішніх органів: торакальний та абдомінальний сегменти Механічний вплив під час інтенсивної СЛР здатний трансформувати скелетну травму у вісцеральну. Найчастіше це проявляється перфорацією легеневої паренхіми фрагментами зламаних ребер, що зумовлює розвиток гемотораксу. Водночас ателектаз легень ми розглядаємо як практично облігатний маркер у пацієнтів, реанімація яких проводилася безпосередньо у премортальному періоді. Експертне значення аспіраційного синдрому Порушення техніки вентиляції, особливо за умов «повного шлунка», неминуче провокує масивну регургітацію. Хоча сама по собі аспірація харчових мас під час СЛР рідко стає прямою причиною смерті [5, 18], верифікація аспірованої крові у дихальних шляхах має фундаментальне значення. Це слугує неспростовним доказом «життєвості» травми: на момент ушкодження особа зберігала активні дихальні рухи [5, 19]. Патоморфологія гастроінтестинальних ускладнень