Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

93 Антикорупційну діяльність слід розглядати як важливу складову процесу підвищення якості освіти в цілому. К. А. Кононенко та Т. В. Черненко пропонують ефективний підхід до боротьби з корупцією, який включає три основні етапи: належне нормативно-правове забезпечення освітнього процесу, підвищення професіоналізму керівництва та інституційне зміцнення управління в галузі освіти, а також активну громадську увагу до цих питань. Зокрема, тривалий час найбільш корумпованою сферою в Україні був процес вступу до вищих навчальних закладів. Він охоплював два етапи оцінки знань – шкільні випускні іспити та вступні екзамени у вищих навчальних закладах. Процедура вступу часто супроводжувалася хабарництвом, що створювало нерівність між абітурієнтами, порушуючи принципи рівності та справедливості, закріплені законодавством. Для боротьби з корупцією в освіті було введено посаду Уповноваженої особи з питань протидії корупції в кожному навчальному закладі. Завдання цієї особи полягають у розробці антикорупційної програми на рік, впровадженні відповідних заходів, а також у виявленні та оцінці антикорупційних ризиків. Однак на практиці багато вищих навчальних закладів демонструють формальний підхід до виконання цих завдань. Наприклад, програми часто мають схожі положення, що може свідчити як про схожість ризиків, так і про недоліки в їх виявленні та аналізі. Також важливим аспектом є доступність інформації про використання фінансових ресурсів у закладах освіти. Враховуючи це, нова редакція Закону України «Про освіту» зобов'язує навчальні заклади публікувати фінансові звіти та кошториси на своїх офіційних сайтах. Це сприяє прозорості в управлінні фінансами та зменшенню корупційних ризиків. Ще одним кроком для підвищення прозорості є залучення громадськості до контролю за використанням освітніх ресурсів. Це можуть бути незалежні громадські організації, батьківські комітети, місцеві організації вчителів тощо. Вищі навчальні заклади мають запровадити прості та зрозумілі механізми моніторингу внутрішнього управління, щоб студенти та інші зацікавлені особи