Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

120 бути допоміжним компонентом стресостійкості й перетворюється на її структурну основу. У критичних умовах моральна автономія виконує функцію внутрішнього «регулятора суб’єктності»: вона утримує людину у статусі агента, здатного не лише реагувати на загрози, а й діяти відповідально, узгоджуючи поведінку з прийнятими цінностями [4]. Для національної безпеки це має прикладне значення: стійкість держави визначається не тільки матеріальними ресурсами й інфраструктурою, а й здатністю суспільства зберігати моральні орієнтири, підтримувати легітимні інституції та відтворювати практики взаємодопомоги [6; 9]. Таким чином, вітальна безпека постає як антропоцентричний контур безпекового мислення, що фокусується на збереженні людини як носія гідності, відповідальності й соціальної дієздатності [5]. Для адекватного опису цієї динаміки необхідним є чітке рівневе розмежування категорій «мораль», «моральність/моральна автономія», «нравственність» і «Sittlichkeit», які, попри семантичну спорідненість, виконують різні регулятивні функції у системі вітальної та національної безпеки [2; 4]. Мораль постає як зовнішня система соціально закріплених норм і приписів, яка забезпечує мінімальну координацію поведінки, передбачуваність взаємодії та підтримку соціальної довіри. У воєнних умовах така нормативність є критичною для збереження «рамок допустимого», зокрема в комунікації, розподілі ресурсів, взаємодії у громадах, ставленні до вразливих груп [4; 9]. Проте мораль як зовнішній код є вразливою до аномії: у ситуації руйнації звичних правил, моральної поляризації та недовіри вона швидко втрачає регулятивну силу, і тоді виникають безпекові ризики дезінтеграції соціального порядку, розмивання відповідальності, зростання конфліктності та насильницьких практик [6]. Моральність/моральна автономія, натомість, фіксує внутрішній вимір етичного самовизначення - здатність діяти відповідально не з примусу, а з усвідомленого прийняття цінностей та внутрішньої згоди з ними [3; 4]. У кризових умовах моральна автономія набуває функції «антропологічного ядра