Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

121 стійкості»: вона зменшує сугестивність, підвищує опір маніпуляціям і «моральним інфекціям» війни, стримує схильність до конформізму та виправдання насильства як «неминучого» [7; 8]. Через це моральна автономія виступає ресурсом громадянської відповідальності та мобілізації, оскільки підтримує здатність особи брати участь у колективних практиках допомоги, виконувати обов’язок, дотримуватися правил, не перетворюючи війну на легітимацію дегуманізації [9]. Нравственність у філософсько-антропологічному сенсі відображає глибинну життєствердну установку, яка утримує особистість від морального розпаду навіть тоді, коли прагматичні стратегії виживання підштовхують до компромісу з дегуманізацією [3; 4]. Вона описує не лише механізм вибору, а внутрішній екзистенційний стрижень - здатність залишатися людиною в умовах, де «людяність» піддається щоденному випробуванню [1]. У війні нравственність проявляється як готовність зберігати співчуття, відповідальність і повагу до гідності іншого навіть за високої ціни. У безпековому вимірі це означає збереження гуманістичного ядра суспільства, без якого послаблюється моральна легітимність держави, руйнується солідарність і зростають внутрішні конфлікти [6]. Sittlichkeit у гегелівському розумінні репрезентує інституційне втілення етичного життя спільноти: моральне не лише «в голові», а в праві, освіті, культурі взаємної відповідальності, професійній етиці, гуманітарних службах і щоденних практиках довіри [2]. У цьому вимірі моральна автономія і нравственність отримують соціальну форму й перетворюються на ресурс колективної життєстійкості [6; 9]. За умови дієвості Sittlichkeit моральна автономія не залишається приватною чеснотою, а стає частиною публічного порядку - через правила, стандарти, процедури та інституційні гарантії гідності. Натомість у разі його послаблення зростає інституційний цинізм, падає легітимність, руйнується довіра, а індивід опиняється наодинці з кризовим тиском - і тоді моральна автономія швидше виснажується [4; 6].