Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

60 створеними в процесі фінансової діяльності банку та відображають зниження їхньої балансової вартості відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Класифікація за моделлю моделювання кредитного ризику (Базель ІІІ) передбачає виділення працюючих та дефолтних кредитів. Працюючі кредити (PL) відповідають встановленим критеріям активності та своєчасного обслуговування, для них визначається показник , що оцінює потенційні втрати у випадку дефолту. Дефолтні кредити (DL) відповідають критеріям дефолту, і для них розраховується відповідний показник, що дозволяє визначити очікувані втрати банку при непогашенні таких кредитів. Класична класифікація за ступенем ризику передбачає розподіл кредитів на стандартні та кредити з підвищеним ризиком. Стандартні кредити характеризуються низьким рівнем ризику та високою ймовірністю погашення. Кредити з підвищеним ризиком потребують більшої уваги та резервування і поділяються на проблемні, сумнівні та безнадійні, що відображає зростання ймовірності непогашення та обсягу необхідних резервів [2, с. 31]. Ключові показники оцінки кредитного ризику включають ймовірність дефолту (PD), яка відображає ризик того, що позичальник не виконає свої зобов’язання, та втрати при дефолті (LGD), що визначають відсоток потенційних втрат банку від суми кредиту у разі настання дефолту. Застосування цих показників дозволяє банку точно оцінювати якість кредитного портфеля, своєчасно формувати резерви та управляти фінансовими ризиками. Коефіцієнт проблемних кредитів показує частку кредитів, які мають ознаки неплатоспроможності, та характеризує загальний рівень ризику банку. Чим більша ця частка, тим більший потенційний тягар для банку. Прострочена заборгованість демонструє платіжну дисципліну позичальників і є важливим індикатором погіршення фінансового стану клієнтів. Окремого значення набуває показник покриття кредитів резервами, який визначає спроможність банку компенсувати можливі збитки за рахунок сформованих резервів. Якщо