Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

94 рамки та прикладних цілей, вона концептуалізується у вигляді 3-, 4-, 5-, 6- або багатокомпонентних моделей. Водночас більшість сучасних підходів сходяться на виокремленні когнітивного [3], мотиваційно-ціннісного [2, 3], поведінкового [1] та рефлексивного вимірів [8] як компонентів інтеркультурної компетентності. Паралельною, близькою за змістом концепцією є культурний інтелект (CQ), який часто виокремлюють як психологічну та поведінкову здатність ефективно функціонувати в різних культурних середовищах. В сучасних дослідженнях чітко простежується зближення концептів інтеркультурної компетентності та культурного інтелекту (CQ), і хоча CQ має більш стандартизовану операціоналізацію, емпіричні результати підтверджують його релевантність для пояснення лідерської ефективності в мультикультурних командах. Так, дослідники [8] демонструють, що CQ виступає значущим медіатором між лідерською поведінкою та сприйманою ефективністю лідера, підкреслюючи, що саме здатність коректно інтерпретувати культурні сигнали підсилює управлінський вплив. Подібні висновки отримано і в контексті трансформаційного лідерства. Так, робота [1] показують, що культурний інтелект керівників позитивно пов’язаний із voice behavior працівників, а трансформаційне лідерство частково пояснює цей зв’язок. Таким чином, ІК не замінює лідерський стиль, але модифікує його ефективність, особливо в умовах культурної різноманітності. Окремий напрям літератури зосереджується на перетині інтеркультурної компетентності та емоційного інтелекту (EI) лідера. Аналітичні дослідження у сфері глобального менеджменту підтверджують, що емоційний інтелект керівника позитивно впливає на результативність підлеглих і організаційну громадянську поведінку, причому сила цього зв’язку варіює залежно від культурного контексту [4]. Це дозволяє розглядати EI як підсилювальний механізм інтеркультурної компетентності, зокрема емпатія, саморегуляція та соціальна чутливість набувають особливого значення в міжкультурних взаємодіях, де ризик хибних атрибуцій є вищим.