Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

96 «керування різноманіттям як ресурсом», де ІК стає операційною компетентністю. Незважаючи на зростаючу увагу до ІК, питання її вимірювання залишається дискусійним. З огляду на те, що домінуюча частина інструментів оцінювання ІК базується на самооцінці [6, 7], доцільно будувати комбіновану модель оцінювання лідерської інтеркультурної компетентності. На початковому етапі можливе застосування інструментів скринінгу, які поєднують самооцінювання з короткими ситуаційними запитаннями, спрямованими на виявлення індивідуального профілю інтеркультурної компетентності лідера, зокрема рівня толерантності до невизначеності, стилю надання зворотного зв’язку та схильності до етноцентричних інтерпретацій. Однак результати такого оцінювання потребують подальшої перевірки через залучення перцептивних даних, отриманих від членів команди або безпосередніх підлеглих. Перцептивні оцінки підлеглих дозволяють зіставити управлінські наміри лідера з реальним сприйняттям його поведінки в міжкультурних взаємодіях, що є критично важливим для аналізу ефективності лідерського впливу. Водночас для підвищення валідності оцінювання необхідно доповнювати такі підходи поведінковими симуляціями та експериментами. Використання кейсів і симуляцій дає змогу оцінити здатність лідера до фасилітації міжкультурних конфліктів, ведення переговорів, інтерпретації культурно зумовлених комунікативних сигналів та узгодження правил взаємодії в мультикультурних командах. Саме цей рівень оцінювання дозволяє перейти від декларативних уявлень про інтеркультурну компетентність до аналізу конкретних управлінських дій, та є підґрунтям для подальших цілеспрямованих інтервенцій розвитку інтеркультурної компетентності. У практиці управління це може реалізовуватися через низку управлінських інтервенцій [9], які можуть включати спеціалізовані тренінги з міжкультурної комунікації, переговорів та управління конфліктами, участь у міжнародних або віртуальних проєктних групах із фасилітаційною підтримкою, а також через