Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

104 правовій доктрині немає єдиного підходу про наявність спору про факт та чи завжди спір про факт тягне за собою спір про право. Спір про право має свої характерні ознаки, які визначають його сутність і особливість. Він передбачає суперечність між сторонами щодо суб'єктивного права, порушення якого стало причиною конфлікту. У теорії цивільного процесу під спором про право, як правило, розуміють "певний стан суб'єктивного права" і стверджують, що спір є "суперечність, конфлікт, протиборство сторін" [0, с. 604]. В науці процесуального права розвиваються різні підходи щодо даного поняття, а також здійснюється порівняння даної категорії з іншими суміжними поняттями. Так, досить поширеним підходом є розуміння спору про право як особливої форми правопорушення, проте, погоджуючись із думкою А.О. Дикої виникнення спору не завжди пов’язане з порушенням прав, законних інтересів. Сторона може помилково вважати своє право порушеним, проте пред’явити вимогу і порушити спір [2, с. 127]. Якщо особа, яка вчинила правопорушення, усуває його наслідки, то правовий спір не виникає. Однак правопорушення перетворюється на спір у випадку, коли порушник добровільно не відновлює порушене право, а постраждала сторона вживає заходів для його поновлення. Вітчизняні науковці під спором про право розуміють опір, перешкоду у здійсненні цивільного права , яка згідно із законом може бути усунена за допомогою суду. Перешкоди можуть бути повʼязані з тим, що в добровільному порядку зобовʼязана особа не виконує своїх обовʼязків, а тому реалізація права уповноваженої особи є можливою у примусовому порядку або з необхідністю отримання офіційного підтвердження судом певних юридичних фактів чи стану фізичної особи. Наявність спору про право виникає у тому разі, коли одна сторона стверджує про наявність у неї відповідного права, а інша - про його відсутність [3] . Таке розуміння спору про право, звісно, не відповідає лексичному значенню слова «спір», під яким зазвичай розуміють «словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін