Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

56 прив’язки, що набувало значення особливо в умовах територіальної ідентичності прикордонного краю. Найпопулярнішим місцем цього ритуалу до 2014 року був великий пень на кордоні між Україною і Росією. Післявесільні гуляння («беседа») мали карнавальний характер: костюмовані дійства, імітації ворожіння, театралізовані сцени, катання батьків у гарбах з прикріпленими банками й черепками поєднували очищувальну функцію (шум і рух відганяли злих сил) з комунікативною (інтеграція молодят у нове коло родичів). Історично така театральність в с.Попівка могла підсилюватися в роки соціальних потрясінь як механізм колективного підтвердження стабільності й радості всупереч зовнішнім труднощам. Семантика атрибутів становить окремий шар значень. Коровай у Попівці був не просто святковим хлібом: його випікання, декор (калина, барвінок, червона нитка) і пізніший розподіл серед гостей були одночасно актом благословення, маркером роду й оберегом. Міч – локальний атрибут, що складався з місцевих сухоцвітів (місцеве «ласківець» або «крокіс»), поєднував такі символи, як світло (воскова свічка), плодючість (рослина), солодке життя (цукерки), добробут (бублики) та радість (стрічки). Міч прикладали до чола молодих під час благословення, що демонструвало, як матеріальні предмети здійснюють передачу сакрального благословення. Воскові вінки, що з часом частково витіснилися фабричними елементами у пізніший період, лишалися символом дівоцтва й чистоти, тоді як червона хустка, яку пов’язувала свекруха, була явним маркером нового статусу жінки. Рогач і кочерга, що вручалися невістці як знаки передачі господарських функцій, у попівському контексті поєднували практичну й символічну площини: передача інструментів означала офіційне закріплення нових обов’язків у господарстві та суспільній ієрархії. Окремо варто відзначити червоний компот із жито м, локальну ознаку Попівки, яка поєднувала аграрну магію (колоски як заклик до врожаю) з прикметами «солодкого життя». Історичні періоди накладали свої відбитки на ці практики. У 1950–60-х роках післявоєнна відбудова й дефіцит посилювали символічність предметів; у