Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

235 його маленький Іваньо на його очах розумнішає, росте…» [5, с. 25]. На нашу думку, тут мали місце всі ці відтінки почуттів. Мав рацію С. Процюк, коли писав: «…надто важкий жереб випав молодому Франку, який перебував у постійному, болючому і складному саморозвитку майбутнього національного генія, ставати і бути яким не навчає ніхто, зате постійно встромляти палиці в колеса є чимало охочих...» [5, с. 96]. Сльози як відображення горя, жалю, втрати супроводжували І. Франка все життя: рання смерть батька, потім матері, розчарування в коханні, неможливість створення сім’ї з О. Рошкевич. Відмови у науковій діяльності габілітованого професора – це не просто образа, це руйнування його мрій. Тричі він балотувався в парламент і тричі програвав. Як слушно сказав В. Гнатюк, «його обпльовували, обкидували болотом майже до останніх часів» [5, c. 252], але він служив своєму знедоленому й обдуреному народові. В описі ювілею І. Франка С. Процюк навів промови, в який звучала найглибша шана за життєвий подвиг, здійснений письменником. Процитуємо М. Грушевського: «Ми прийшли зложити подяку йому за те, що він протягом сих 25 літ не жахався праці й не помітував нею, що він не дорожився собою й ставав до роботи скрізь, куди йно кликала його народна потреба» [5, с. 252]. У романі побіжно окреслені взаємини І. Франка з десятками його сучасників. Близькими до нього були М. Драгоманов, М. Павлик, М. Лисенко, М. Барвінський, О. Маковей, О. Огоновський, М. Грушевський, Ф. Колесса, М. Возняк, В. Гнатюк, Н. Кобринська. З багатьма іншими відбувалися зустрічі, короткотривалі спільні справи. Але кількість цих облич у житті І. Франка вражає. Тяжка хвороба дружини посилювала самотність митця, але він не корився долі: «…рідкісні вміння Івана Франка пристосовуватися до різних обставин – і працювати, працювати, працювати! – також витворювали феномен найбільшого українського письменника і найпотужнішу візіонерську особистість, що накреслювала для кволої нації не лише обриси її шляху, а й будувала той шлях,