Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

269 розглядається як здатність адаптуватися до середовища, змінювати його або добирати оптимальні умови для досягнення цілей [1, 2]. Саме практичний інтелект, за Р. Стернбергом, забезпечує ефективне застосування знань у повсякденних ситуаціях, які не охоплюються стандартними IQ-тестами. Подібну позицію займає модель успішного інтелекту Р. Стернберга, у межах якої підкреслюється, що інтелектуальна успішність визначається не лише рівнем академічних здібностей, а й умінням критично оцінювати ситуацію, приймати адаптивні рішення та діяти в умовах невизначеності [3]. У цьому контексті практичне мислення постає як інтегративний компонент, тісно пов’язаний із критичним та адаптивним мисленням. Критику вузького розуміння інтелекту, як сукупності когнітивних здібностей, представлено в теорії множинних інтелектів Г. Гарднера, де наголошується на існуванні різних форм інтелекту, що реалізуються у конкретних життєвих і професійних контекстах та не зводяться до показників IQ [4.5]. Такий підхід розширює уявлення про інтелектуальну компетентність і підкреслює значення практично орієнтованого мислення. Отже, сучасні концепції інтелекту дедалі більше орієнтуються на інтеграцію критичного, адаптивного та практичного мислення, розглядаючи їх як ключові чинники успішного розв’язання повсякденних і професійних завдань, що виходять за межі традиційного IQ-підходу. Дослідження в галузі критичного мислення свідчать, що критичне мислення та метакогніція виступають посередниками між креативною самооцінкою та здатністю вирішувати проблеми: саме через розвиток метакогнітивного контролю, рефлексії та оцінювання власних когнітивних стратегій креативна самооцінка трансформується у реальні навички розв’язання задач [7, 10]. Зокрема, у працях П. Фаціонe критичне мислення розглядається як цілеспрямований саморегульований процес судження, що безпосередньо пов’язаний із метакогнітивною обізнаністю та ефективністю практичного проблемного розв’язання [6, 8].