Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

175 Для концептуальної операціоналізації вітальної віктимності доцільно виокремити п‘ять базових критеріїв, які відображають ключові виміри цього стану. Першим є енергетично-мотиваційний спад, що проявляється у стійкому зниженні життєвого тонусу, ініціативності та здатності до тривалої цілеспрямованої діяльності. Особистість втрачає відчуття внутрішньої енергії, а будь-яка активність сприймається як надмірне навантаження [1; 9]. Другим критерієм виступає смислова редукція, яка виявляється у звуженні горизонтів планування, девальвації майбутнього та домінуванні фаталістичних або песимістичних установок. За таких умов життя переживається як серія вимушених реакцій, а не як простір можливостей і вибору [3; 5]. Третій критерій пов‘язаний з ерозією моральної автономії, коли внутрішні етичні опори слабшають, а рішення дедалі більше визначаються зовнішнім тиском, страхом або конформістським пристосуванням. Людина втрачає здатність діяти відповідно до власних цінностей і поступово відмовляється від відповідальності за власний вибір [4; 5]. Четвертим критерієм є суб‘єктна дезактивація, що означає перехід від позиції активного агента до позиції об‘єкта впливу. За умов суб‘єктної дезактивації домінують пасивні стратегії реагування, уникання рішень і перекладання відповідальності на зовнішні сили [2; 8]. П‘ятим критерієм виступає соціальна вразливість до маніпуляцій, яка проявляється у підвищеній сугестивності, залежності від авторитетів або групового тиску та прийнятті ролі жертви як домінантної моделі поведінки [2; 6]. Зазначені критерії дозволяють простежити причинно-наслідкову динаміку формування вітальної віктимності. Вітально-кризова ситуація, поєднана з соціальною аномією та дегуманізувальними впливами, призводить до поступового виснаження внутрішніх ресурсів. Зниження життєвого тонусу й смислова редукція підривають здатність до активного самовизначення, що, своєю чергою, спричиняє ерозію моральної автономії. Втрата внутрішніх