Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

240 модерні філософські ідеї з екзистенційною проблематикою та спирається на національні культурні джерела – фольклор і етнологію, явища цілком національні, що органічно вписуються у європейський та світовий контексти [2]. Він дав панорамне уявлення про людину як унікальний продукт специфічних історичних, етнопсихологічних та соціальних умов. Водночас цей жанр відповідав усім формальним параметрам читацького попиту: невеликий обсяг, динамічний, навіть трилеризований сюжет, несподіваний ракурс потрактування минулих подій і постатей, робота над «білими плямами історії» [1]. Головні персонажі, добре відомі історичні постаті, діяли в координатах задокументованих фактів, зв‘язаних за законами літературної інтриги. У зазначеному жанровому контексті особливо виразно виявляється творчість сучасних англомовних письменників, у романах яких окреслені тенденції набувають індивідуального художнього втілення. Саме на цьому тлі доцільно звернутися до творчості К. Ішігуро, І. Мак‘юена, М. Зузака та Дж. Бойна, чиї твори репрезентують різні варіанти осмислення історичного матеріалу й національного досвіду. Пошук національної ідентичності та духовних істин поєднує романи названих письменників, але на цьому не замикається коло їхнього суголосся, якщо зважити бодай на жанрову специфіку [4]. Письменники творчо розвивають жанровий різновид історичного роману, вільно оперуючи поняттями вимислу і домислу, простежують систему ціннісної орієнтації, зростання чи занепаду духовності в рамках певного історичного часу. Використання «художньої реальності» як історії (подієвого плану) цікавить їх менше, ніж моделювання способу і рівня мислення людей з їхніми тогочасними уявленнями про світобудову та її закони. Осмислення історії відбувається таким чином у проєкції на вічні загальнолюдські цінності й проблеми з ретроспекцією на сьогодення, суттєво відрізняючись цим підходом у розуміння поняття історизму. В його основу покладений принцип наукового пізнання, за яким певне явище письменства розглядається у закономірному розвитку, пов‘язується з еволюцією художньої та суспільної свідомості. Автори не просто відтворюють певну історичну епоху, детально розкриваючи її