Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

96 відповідальності та турботи, тоді як німецький підхід ґрунтується на принципах колегіального управління. Нормативно-правове забезпечення управління закладами охорони здоров‘я в Україні розглядається як інституційний механізм трансформації управлінських і лідерських моделей у юридично допустимі форми рішень та відповідальності керівника. Система охорони здоров‘я України перебуває у стані тривалого реформування через запровадження нової організаційно- правової форми – комунальних некомерційних підприємств (КНП). Ефективність лідерства безпосередньо детермінується ієрархічною системою нормативно-правових актів. Законодавчий рівень створює для керівника КНП інституційні можливості реалізації стратегічного лідерства, зокрема через фінансову автономію. Підзаконний рівень (постанови КМУ, накази МОЗ, акти НСЗУ) відіграє ключову роль у практичній реалізації законодавчих норм, формуючи модель «операційного лідерства». Разом із тим, підзаконні акти встановлюють жорсткі регуляторні рамки, обмежуючи автономію закладів. Локальний рівень управління функціонує в режимі «керованої автономії». В умовах воєнного стану управлінська автономія керівника КНП зазнає додаткових нормативних обмежень, що трансформує модель лідерства у більш адміністративно- командну. Узагальнення міжнародного досвіду та приклади діяльності провідних медичних КНП підтверджують, що ефективність роботи закладів визначається інтеграцією стратегічного бачення, комунікації, управління змінами й конфліктами, емоційного інтелекту та мотивації персоналу [2]. Попри наявність теоретичного підґрунтя та окремих успішних практик, формування цілісної та стійкої національної моделі лідерства в Україні перебуває на етапі становлення. Її подальший розвиток значною мірою залежить від інституційних умов, у межах яких функціонують керівники закладів охорони здоров‘я, насамперед від якості нормативно-правового регулювання. Отже, лідерство є ключовим інструментом підвищення ефективності