Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

230 вважати конкретні інституційні обмеження радянської системи, - формування жорстко централізованої системи розподілу матеріальних благ, яка базувалася на ієрархії установ та посад; хронічний дефіцит товарів споживання в умовах планової економіки; низький рівень довіри громадян до формальних інститутів, їх можливостей справедливо вирішити проблеми людей та соціальна нормалізація неформальних практик у суспільній свідомості та повсякденні радянського суспільства. «Блат» як неформальна практика впродовж існування СРСР зазнавав певних змін, набував нових форм, масштабів поширення, що було зумовлено конкретними історичними чинниками – економічною політикою влади, ідеологічними та політичними умовами. Про формування перших форм «блату» можна говорити починаючи з доби воєнного комунізму, коли карткова система та реквізиції спричинили гостру нестачу продовольства, а система розподілу матеріальних благ перейшла під повний контроль держави. Доступ до додаткових пайків часто залежав від особистих контактів із працівниками розподільчих органів, родинних зв’язків [2,с.54]. У 1920-х роках, попри запровадження НЕПу, нерівність у доступі до товарів, зокрема промислових, зберігалася, що сприяло подальшій інституціоналізації неформальних обмінів [3, с.146]. У 1930-х роках індустріалізація та колективізація призвели до концентрації ресурсів у пріоритетних секторах. Робітники промислових центрів, військовослужбовці та партійно-державний апарат мали кращі можливості отримання житла та продовольства, тоді як решта населення була змушена покладатися на «блат» як альтернативний механізм [4, с.197]. Справжній розквіт «блату» припадає насамперед на післявоєнний період – 1950 - 1980-ті роки, коли ця неформальна практика з епізодичного явища перетворилася на стійкий соціальний інститут повсякденного життя. Якщо в 1930 - 1940-х роках «блат» був привілеєм управлінців і міських еліт, то з 1960- х років він охопив усі соціальні групи: робітників, інженерів, інтелігенцію, селян [5, с.397]. Це зробило його масовою і загальноприйнятою практикою.