Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

231 Однією з ключових ділянок функціонування «блату» в радянському суспільстві була сфера продовольчого та товарного забезпечення. Саме тут структурні вади адміністративно-командної економіки проявлялися найбільш наочно й безпосередньо впливали на повсякденне життя населення. Хронічний дефіцит, обмежений асортимент, нерівномірність постачання та пріоритетне забезпечення окремих категорій громадян формували умови, за яких формальні механізми розподілу втрачали ефективність, а неформальні практики ставали фактично необхідним елементом соціального виживання. Централізована система планування передбачала суворо регламентовані норми виробництва й розподілу продовольства та промислових товарів. Проте планові показники часто не відповідали реальним потребам населення, а система постачання була надмірно бюрократизованою та негнучкою. Унаслідок цього в радянській торгівлі сформувався феномен «постійного дефіциту», який охоплював не лише предмети розкоші чи імпортні товари, а й базові продукти харчування та товари повсякденного вжитку [6, с.94]. У таких умовах «блат» перетворився на альтернативний механізм доступу до продовольства й товарів. Він ґрунтувався на особистих контактах із працівниками торгівлі, постачання, складів, баз, а також із посадовими особами, відповідальними за розподіл товарних потоків. Володіння «потрібними знайомствами» нерідко мало значно більшу практичну цінність, ніж формальне право на купівлю товару або навіть наявність грошей. Важливо зазначити, що на відміну від спекуляції, «блат» передбачав придбання товарів за державними цінами в обмін на «відповідну послугу», тому практично не мав ознак кримінального злочину. Однією з найбільш поширених форм блату у сфері товарного забезпечення була практика отримання дефіцитних товарів «з-під прилавка». Йдеться про неофіційний продаж або відкладення товарів для «своїх» покупців — родичів, знайомих або осіб, здатних надати відповідну зустрічну послугу. Продавці, завідувачі магазинів і складів фактично ставали ключовими фігурами в неформальних мережах розподілу. Нерідко дефіцитні товари взагалі не потрапляли у вільний продаж, а розподілялися за заздалегідь сформованими