Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

232 списками «потрібних людей». Листи-скарги громадян до органів влади свідчать про численні випадки приховування товарів працівниками торгівлі або їх продаж по «блату» [7, с.297]. Блат у сфері продовольчого забезпечення майже завжди мав характер взаємного обміну. Отримання дефіцитного товару передбачало надання певної послуги у відповідь: ремонт техніки, медичну консультацію, сприяння у вирішенні побутових або адміністративних питань. Таким чином формувалися локальні мережі взаємозалежності, у межах яких кожен учасник виконував певну роль. Ці мережі часто мали замкнений характер і ґрунтувалися на довірі, що значно зменшувало ризики викриття. У невеликих містах і мікрорайонах великі магазини та ринки перетворювалися на осередки неформальної соціальної комунікації, де циркулювала інформація про «викиди» товарів, можливості обміну та надійних контактів. Черги були однією з найхарактерніших рис радянського споживчого досвіду. Вони виконували не лише функцію очікування, а й роль соціального простору, у якому формувалися неформальні ієрархії. Наявність «знайомого продавця» або «потрібного слова» дозволяла обійти чергу або зайняти вигідніше місце в ній. У деяких випадках черги слугували інструментом соціального контролю, оскільки відхилення від формальних правил викликало осуд інших покупців. Проте навіть у таких умовах «блат» залишався ефективним механізмом доступу до товарів, оскільки він був прихованим і масово поширеним. Функціонування «блату» у сфері товарного забезпечення мало виразну регіональну специфіку. Починаючи з кінця 1920-х років в СРСР сформувалася система товарного забезпечення регіонів відповідно до категорій. Москва і Ленінград були виділені у особливу категорію і відповідно мали найкраще постачання товарами. До першої категорії постачання належали великі промислові центри та деякі центри союзних республік. Доступ до товарів значною мірою залежав від відомчого постачання, пов’язаного з підприємствами союзного або оборонного значення. Працівники таких підприємств мали привілейований доступ до продовольства, що створювало додаткові можливості для неформального обміну [4, с.154]. «Блат» у системі продовольчого та товарного забезпечення мав суперечливі